1. Коли нарешті досяг я пенсійного віку, страшеннно мені кортіло перестати бути викладачем і відкрити казино. Гра — заняття надзвичайно корисне, як не для гаманця, так для здоров'я і відчуття життя. Блефуй і воздасться тобі, як казав мій знайомий професор малоПаризького університету, захищаючи не свою докторську дисертацію. Спочатку придумав я назву для казино, тому що кажуть, як назвеш свій корабель, так він і попливе. А назва, яку придумав, була просто пречудова. З такою назвою це царство рул...
Читати далі →

Продовжуємо розмову про хитрощі нашої політики пам’яті. Нещодавно один ніби розумний журналіст написав мені під постом, що нема сенсу досліджувати репресії вісімдесятих, тому що вони нічим не відрізняються принципово від репресій сорокових, які вивчені непогано. Насправді, відрізняються, і саме принципово. І нижче на фото, ви навіть побачите, як їх приховували, на відміну від репресій сорокових.По-перше, увесь фокус-покус нашої політики пам’яті складався у тому, щоб яскравими і масовими репресія...
Читати далі →

У жовтні здійснив непересічну подорож у минуле. Зокрема, вивчав, кого й за що «пресували» і репресували у вісімдесяті роки в Чернівцях. Зробив висновок, який, очевидно, не під силу нашим історикам. Це лише трохи жарт. На жаль. Спочатку щодо того, що залишилося у буковинській пам’яті. Як вже казав, наприклад Чернівецька обласна спілка журналістів знищила свій архів від дня заснування до 1986 року. Обласна спілка письменників знищила свій архів від 1975 року до 1991 року. Очевидно, нічого, чим ...
Читати далі →

Остання розстрільна справа з політичним підгрунтям у Чернівцях була відносно недавно. У 1978 році. В актовому залі заводу «Легмаш» (на вул. Головній) судили членів ОУН (принаймні так про них говорили, на цьому наполягали). Одного з них присудили до вищої міри покарання – розстрілу. Іншим дали великі терміни: від 10 до 15 років. З цього зробили велике шоу. Процес проходив щодня, протягом майже тижня по кілька годин. Публікації і телесюжети були частиною цього шоу. Один з буковинських журналіст...
Читати далі →

Люблю тексти. Саме не літературу, а тексти. Адже цікавить не так художність, як ті життєві драматичні обставини, в яких вони створювалися. Вирішив викласти один з таких, які, можливо, мали б визначати історію міста. Або хоча б бути відомими у місті.  Цей текст, справді заключна  промова підсудного у суді в Чернівцях у 1979 році. І промова, на мій погляд, вражаюча.   Цей текст, як не дивно, ідеально вписується в чернівецький міф, про те, що Чернівці — це «місто, де живуть люди й книги».  Міф охо...
Читати далі →

Не могу понять как это может быть. Иногда читаешь, и совпадения и намеки на другие смыслы настолько очевидны, что хочешь чтоб тебя ущипнули, и ты понял, что не задремал, не выдумал это сам. Вот кавер-версия Ветхого Завета из обычного репортажа. Из советской буковинской газеты. Главное, что фамилии настоящие! Вот весь фокус в фамилиях. Товарищ Райский (!) насадил для людей колхозный САД в Хотинском районе, сад вырос. И вот в один из дней он пришел обнять деревце, посмотреть на солнышко и пр...
Читати далі →